Усіх, хто отруює себе нікотином і має бажання позбутися цієї руйнівної для здоров’я звички, запрошуємо до навчання гри на сопілці, яка викликає огиду до куріння та алкоголю.
Центр культури та дозвілля “Лис Микита” нашого Університету насамперед запрошує курців-дівчат – майбутніх матерів – в ім’я оздоровлення українського покоління. Дорогі дівчата! Адже немає більшого горя для матері, ніж каліцтво дитини! А нікотин до цього призводить!!!
Систематична гра на сопілці оздоровлює організм і запобігає всякому захворюванню: під час гри, унаслідок затримки дихання, в організмі людини гинуть усі погані клітини (вчення знаменитого лікаря Бутейка). Також гра на сопілці розвиває і навіть відроджує музичний слух – майбутня мати зможе гарно співати і присипляти дитинку колисковою піснею, чисто інтонуючи мелодію. Материнський спів, як і материнське молоко, найпотрібніший дитині. У цьому велика запорука відродження музикальності нації.
Радо чекаємо Вас щосереди будь-якої хвилини від 8 до 21-ї години. Продовження →

Якою уявляємо собі різдвяну виставу? Традиційний вертеп (із царями, пастухами, трохи нетрадиційним жидом) та співи колядок. Так ми звикли славити народженого Бога. І це справді непогана традиція. Але для народження Ісуса в серці кожної людини потрібно набагато більше. Інколи цілого життя замало. А чи можливо, щоб маленький Ісусик народився у людському серці за 12 днів? Чи реально прожити 120 років за 12 днів? Так, можливо, але тільки в казці. Саме повість Еріка-Емманюеля Шмітта “Оскар і рожева пані” спонукає замислитися над народженням Бога у серці кожної людини та спробувати за короткі 12 днів відкрити своє серце Богові.
У Центрі культури і дозвілля “Лис Микита” нашого Університету 11 лютого брати-монахи Василіанської семінарії, що в Брюховичах, презентували різдвяну виставу “Оскар і рожева пані” за мотивами однойменної повісті Е.-Е. Шмітта. Цю маленьку історію від одного з найпопулярніших сучасних французьких письменників перекладено багатьма мовами світу, а її театральна постановка вже декілька років не сходить зі сцен найвідоміших театрів. Продовження →