Сигнальний примірник нової монографії заслуженого професора Університету Олега Шаблія я тримала в руках ще восени під час Форуму видавців. Тоді Олег Іванович модерував презентацію університетських видань і показав мені свою книгу «У пошуках краси: тривоги і розради». Похапцем перегортаючи сторінки, бо читати часу не було, я розглядала ілюстрації і не одразу зрозуміла, що натюрморти, пейзажі, портрети і шаржі – з-під «пера і пензля» професора. Він усміхнено-весело, з гумором, кількома словами розповів, що це книга про його захоплення та хобі, і запевнив, що незабаром запросить на її презентацію.
«У пошуках краси…» Олег Іванович презентував у головному читальному залі Наукової бібліотеки 10 грудня цього року. Добре відомий академічній громаді Університету і науковим колам України як поважний учений, професор Олег Шаблій розкрився у новій іпостасі – митця – всебічно обдарованого і замилуваного у красу художника, музиканта, актора, фотографа, відеоператора. Продовження →

Дати належну оцінку книгам, які вийшли з-під пера сучасника – заняття нелегке, позаяк не завжди таланить бути об’єктивним у судженнях. Тим паче не кожен автор здатен гідно сприймати похвалу чи критику на своє творіння… У всякому разі, якщо ж книга появилася друком, то кожен автор сподівається на зацікавлення і певний присуд сучасників, щоправда, інколи завбачливо готуючись до відвертого ігнорування або й несприйняття. Та найнеприємніше для автора – письменника, ученого, журналіста, мемуариста – це цілковита мовчанка.
Автор книг, які маю намір репрезентувати у дописі, є професором Львівського університету, викладає різні географічні дисципліни студентам, веде активну наукову діяльність. Звісно, як науковцеві Миколі Назаруку також цікава думка громадськості щодо результатів його наукового осмислення проблематики великого міста. Що більше, його праці («Львів у ХХ ст.: соціально-екологічний аналіз. Монографія» (Львів, 2008) і «Львів на початку ХХІ ст.» (Львів, 2015)) не мали б залишати байдужими передовсім львів’ян і людей, яких цікавить це феноменальне своєю строкатою, географічною, історичною, національною, культурною та духовною специфікою місто. Адже добре відомо, що Львів чи не з початків розбудови розвивався як визначний торговельний вузол і своєрідний полікультурний центр міжнаціональної толерантності. Продовження →

У світлі паризьких подій 13 листопада зустрічаю в соцмережах та особисто отримую багато запитань у стилі «що це за дурниці з французькими прапорами?», «чому Україну так не підтримуєте, як Францію?», «де ж квіти під українським посольством в Парижі?», «А чому події в Сирії чи Кенії не викликають такого ажіотажу». Хотілося б поділитися роздумами про те, чому ми так перейнялися.
Пояснення через людський альтруїзм та співчуття терпить невдачі. Справді, невже ж альтруїзм може бути настільки вибірковим? Цинічне «альтруїзм – це добре замаскований егоїзм» більше потрапляє в ціль. Навряд чи варто через це звинувачувати людство у втраті моральних цінностей. Так було завжди і так виживав світ. Продовження →