Роздум про книгу «Кухні мого покоління» Богдана Сольчаника

«Світ – це крихітна скрипка,  вона грає тільки для тебе…»

Нещодавно, перечитуючи щоденники Григора Тютюнника, натрапив на таке (подаю у власному перекладі): «На нашій планеті є тільки два людських права, на які ніхто з найбільш віртуозних суєсловів і падлюк не сміє замахнутися – це право – народитися і право – померти» (запис від 4 липня 1959 р.). Однак життя буває таким непередбачуваним, що volens nolens, а дає нам підстави опонувати великому українському повістяреві: його афористизований занотований здогад, як ледь чи не кожна зафіксована на папір чи на інші носії думка, легкома спростовує усюдисуща реальність. Продовження →

За кілька днів після повернення однієї львівської журналістки із зони АТО ми телефоном домовилися про інтерв’ю. Відклавши слухавку, впіймала себе на думці, що востаннє, коли ми бачились з нею «на каві», я не серйозно сприйняла слова про те, що вона планує поїхати на Схід. Тоді ми попередньо узгоджували, що при зустрічі не говоритимемо про війну. Цього разу – навпаки. Мене цікавили її особисті спостереження, емоції та враження від почутого й побаченого на кордоні визволеної Луганської області зі самопроголошеними незаконними утвореннями. Разом із волонтерами львівської «Самооборони» Тетяна за 18 годин подолала 600 км передової: Сватово, Новоайдар, Лисичанськ, Щастя, Сєвєродонецьк, Старобельцево… Луганську ТЕС.  Продовження →

Півстоліття від дня смерті українського скульптора світової слави

Окремі показові факти пізнання артистичної творчості одного з найвидатніших мистців – експериментаторів світової культури ХХ століття українця Олександра Архипенка (30.05.1887 – 25.02.1964) в літературно-мистецькому процесі Франції та Бельгії минулого ХХ століття дозволяють частково заповнити невідому сторінку українсько-французькомовного культурного діалогу на рівні близьких до себе видів людської діяльності як-от поезія і малярство, література взагалі, мистецтвознавча критика, сценічне експериментування тощо. Французькомовне прочитання Олександра Архипенка знає понад півстолітню історію, воно знаменне залученням до цього культурологічного процесу декількох неординарних особистостей, серед яких одне з найбільш оригінальних явищ французької і світової поезії, поет Гійом Аполлінер (1880–1918) і класик бельгійської французькомовної літератури прозаїк і літературознавець Франц Елленс (1881–1972), а також окремі французькомовні мистецтвознавці, які активно працювали в галузі мистецької критики. Продовження →

Коли ми говоримо про хорову творчість, то уявляємо щось високе, духовне, натхненне…Проте не часто нам доводиться зазирати в душу людини, яка щоденно присвячує себе цьому мистецтву. Оксана Йосипівна Мельничук, старший викладач кафедри хорового співу факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, радо погодилась розповісти нам про власне розуміння творчості. Продовження →