Уже шостий рік поспіль наша університетська театрознавча спільнота приймає гостей із Харкова та Києва. Всеукраїнська студентська театрознавча конференція «Національний театр у європейському мистецькому просторі: становлення, розвиток, самобутність, взаємовпливи», що цьогоріч відбулась 6–9 квітня 2016 року на факультеті культури та мистецтв, є плідним майданчиком творчої зустрічі львівської, харківської та київської театрознавчих шкіл. Це чудова нагода для молодих майбутніх істориків, критиків, теоретиків та й практиків театру – живого академічного (у формі доповіді та її обговорення) і невимушеного (за «круглим столом», за кавою, у театрі) спілкування, обміну думками, враженнями, ідеями та досвідом.
Під час урочистого відкриття конференції декан привітав студентів привітав декан факультету культури і мистецтв Роман Крохмальний, який наголосив на важливості гуманітарних наук в умовах сучасної інформаційної війни та потребі якнайширшої культурної комунікації, формування позитивного іміджу України й у мистецькій сфері зокрема.
Завідувач кафедри театрознавства й акторської майстерності, професор Богдан Козак побажав учасникам конференції плідної роботи, цікавих дискусій і нових знайомств. Продовження →

Ігор Лісний – арт-менеджер і художник петриківського розпису 5 квітня в головному читальному залі Наукової бібліотеки ЛНУ ім. Івана Франка прочитав відкриту лекцію «Петриківка: від джерел до сучасності», у ході якої окреслив основні віхи історії розвитку петриківського розпису: від сакралізованого настінного декору до сучасного декоративного мистецтва.
Розповідь доповідача супроводжувалась цікавими ілюстраціями, які представляли взірці петриківського розпису на печах у 20-х рр. минулого сторіччя до оздоблень сучасних гаджетів традиційними петриківськими візерунками.
Але на початку була легенда… Продовження →

На факультеті іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка 10 березня 2016 року вшанували пам’ять доцента кафедри світової літератури ЛНУ імені Івана Франка Галини Леонтіївни Рубанової (21.03.1927 – 12.06.2011), яка працювала на кафедрі від 1950 року і до останніх днів свого життя. Про подругу, колегу, вчителя і легендарного лектора згадували декан факультету іноземних мов Володимир Сулим, доцент кафедри німецької філології Тетяна Буйницька, завідувач кафедри німецької філології Богдан Максимчук, доцент кафедри німецької філології Світлана Маценка, завідувач кафедри слов’янської філології Алла Татаренко, професор кафедри світової літератури Ольга Бандровська, доцент Олена Камаєва, старший викладач кафедри іноземних мов та технічного перекладу ЛДУБЖ Галина Пастушук. Проникнуті щирістю, вдячністю і глибокою пошаною спогади сприяли глибокій і душевній атмосфері вільної бесіди людей, об’єднаних захопленням літературою і діяльністю відданого їй ученого. Продовження →

Неймовірно таланить тим, на чиєму життєвому шляху зустрічаються віддані своїй справі наставники, які обережно, щоб не завдати шкоди природним задаткам людини, вміло й натхненно піклуються про те, щоб скеровувати і плекати особистість в її становленні, бути для неї певний час опорою, а тоді відпустити її, eже так ніколи і не звільнившись від відповідальності та турботи про своїх вихованців. «Щасливий той, – розмірковував про свого вчителя Гіперіон, герой знаменитого роману Фрідріха Гельдерліна, – кому в ранній юності довелося зустріти благородний дух людський!.. Яку рідкісну насолоду відчуваєш, коли душа в такий спосіб черпає сили, пізнає себе, набуває своєї цілісності й наш розум поступово постає у всеозброєнні». До таких, безумовно, належав Олексій Володимирович Кондзьолка, старший викладач кафедри німецької філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Талановитий педагог і висококваліфікований філолог-германіст, він навчав не одне покоління студентів німецького відділу факультету іноземних мов особливого ставлення до мови як до системи духовного життя, як до живого організму. Сам він глибоко знав і відчував німецьку мову як свою рідну та постійно вдосконалював її. Багато читав, зокрема постійно студіюював словники, як захопливі історії слів. Продовження →

Іранці та багато їхніх сусідів по-особливому ставляться до приходу весни. Традиційне свято початку нового року – Ноуруз – весняне рівнодення, оновлення природи, крок до кращого життя, а, за словами Гафиза Шіразі, момент перемоги молодості над старістю: «Подих весняного вітру принесе аромат мускусу, а старий світ ще раз помолодіє».
Коріння Ноурузу сягає кількох тисячоліть до Різдва Христового й нерозривно пов’язує наших сучасників із національною свідомістю людей, які жили на території Іранського плато. Навіть із прийняттям ісламу це свято не стерлося з пам’яті персомовних і тюркомовних народів, які живуть поруч. Перший місяць року мовою фарсі називається фарвардíн, тобто місяць, коли були створені ангели (фереште). Та вже Омар Хайям у книзі «Ноуруз-наме» на початку зазначає, що причиною встановлення цього свята є те, що Сонце здійснює оберт за 365 днів і чверть доби, після чого повертається в перші хвилини сузір’я Овена. Правитель Каюмарс поділив рік на дванадцять частин і назвав кожну з них іменами ангелів, яких Творець послав у світ. Каюмарсовий син Гушанґ винайшов ковальство, навчив людей столярувати, ткати, збирати мед; онук Тагмурас побудував вулиці й базари, навчив людей писати. Коли наступний шах Джам осягнув циклічність настання нового року, то назвав його перший день Ноурузом, а інші царі продовжили цю традицію. Між іншим, цей же ж правитель немало «насолив» підданим, бо саме з його вини у світ прийшла холоднеча і зима. Таким чином, змішуючи паростки наукового та міфологічного світогляду, Омар Хайям описав розвиток перської цивілізації, її здобутки аж до приходу ісламу на іранські землі. Ба більше, він зміг органічно завершити свою оповідь роками царювання свого покровителя Малік-шаха Сельджука, неабиякого поціновувача астрономії та математики. Продовження →