Тарас Шевченко – це геніальна особистість, творчість якої стала одним із головних формант духовного космосу всієї української нації.
Коли звертаєш погляд на поетичний світ Тараса Шевченка, мимоволі спадають на думку застережні слова М. Драгоманова у ґрунтовному політико-публіцистичному дослідженні “Шевченко, українофіли і соціалізм”: “Шевченко настільки великий чоловік для українства, що зовсім не диво, коли на його так часто оглядаються українці й неукраїнці, коли зайде розмова про українську справу. Лихо тільки, що досі ніхто не зваживсь докладно розсудити об тім, що таке справді Шевченко сам по собі й у свій час, а всі, хто бравсь писати про нього, перш усього думали про себе, і кожний повертав Шевченка, як йому на той час було треба, та глядячи на те, перед ким говорилось про українського кобзаря” (Драгоманов М.П. Вибране (“…мій задум зложити очерк історії цивіфлізації на Україні”). – К.: “Либідь”, 1991. – С. 327). Продовження