Щороку, у червневі та листопадові дні, українська громадськість вшановує пам’ять “Будителя галицького люду”, отця Маркіяна Шашкевича. Згадуємо й тих, хто спричинився до прослави пам’яті поета. Одним із них був професор Львівського національного університету імені Івана Франка, учень Михайла Грушевського, історик Мирон Кордуба.
Літературна, літературознавча та перекладацька діяльність Мирона Кордуби (1876–1947) охоплює ті роки його життя, коли майбутній професор історії, а тоді двадцятирічний молодий науковець, можливо, плекав потаємні мрії стати письменником, літератором чи перекладачем; його літературні проби, що дістали схвалення Івана Франка й Осипа Маковея, а надто художні переклади, датуються переважно 1896–1897 рр., коли Мирон Кордуба дебютував як письменник й активно друкувався на сторінках “Неділі” (1895), “Буковини” (1896–1897), а згодом і “Діла” (1907–1908). Згадуючи оповідання М. Кордуби “Бобо”, І. Франко говорив про “гарну як на початкуючого автора працю. Видно там добру знайомість життя, а тип сім’ї “попа-аристократа” виведений досить вірно і пластично” [8, т. 29, с. 474].