У квітні святкує ювілей провідний фахівець-медієвіст кафедри української літератури ім. акад. М.Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка – доктор філологічних наук, професор Богдана Криса. Вона входить до кола найбільш поважних дослідників давнього письменства в Україні, провадить невтомну наукову, викладацьку й організаційну діяльність, а ще є незапе­реч­ним моральним авторитетом кафедри та філологічного факультету. Професор Криса вміє глибоко, як ніхто інший, прозирати в суть літературних явищ і філософських ідей, закладених у цих явищах. А все тому, що чудово обізнана з головним – із кількасотлітньою українською літературною традицією.

– Богдано Семенівно, часто можна почути скепсис щодо потреби вивчення давньої української літератури. Мовляв, занурення в її світ є своєрідною втечею від світу невпорядкованої сучасності. Так це чи ні? І який Ваш особистий шлях до давнього письменства?

– Література, яка впродовж Х–ХVII століть творила багатогранний світ українського слова, не може бути лише давньою і минулою. Вона залишається духовним і мистецьким досвідом, що зберігає здатність “отеперішнюватися”. Якісь зовнішні форми, певна річ, відмирають, як відмирає посіяне зерно, проте сенс зберігається. Усе залежить від того, хто і з якими намірами підходить до цього досвіду. Часом навіть одна людина поєднує різні підходи, якщо тією людиною є, наприклад, Іван Франко. Як історик літератури  – він дбайливо вивчав шляхи старого письменства, як ідеолог і будівничий нового літературного мислення – вибирав явища, які, на його думку, сповіщали про зародки майбутнього, не уникав при цьому і критики, так ніби йшлося про сучасних авторів. Однак його студії не позбавлені ані інтелектуальної насолоди, ані втіхи від упізнавання щиролюдських голосів далеких попередників. Це насамперед тому, що в літературних пам’ятках замкнено правду про нас, приємну чи не дуже. І їхнє дослідження – це, власне, те, що словами Ігоря Калинця передається як “відчинення вертепу”. Ця авторська метафора приходить на гадку не лише у зв’язку з нещодавньою презентацією в нашому Університеті нового видання книжки з такою назвою, а насамперед тому, що передає сенс присутності минулого, з якого виходять теперішні світи. Продовження →

26 квітня 2012 ріку – 26-а річниця аварії на Чорнобильській АЕС. Чи пам’ятаємо ми про це?! Як сприймає цю дату постчорнобильська генерація та як нині бачать Чорнобильську трагедію українці?!

Вибух 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС – 26 квітня 1986 року – одна з найтрагічніших подій в історії України та світу. Українській простір докорінно пронизаний переживанням і наслідками цієї трагедії. Українське суспільство та культура сучасної України увібрали в себе смуток, відчули гіркий присмак “полину” постчорнобильського.

Чорнобиль – як найбільша аварія ядерного реактора та найбільша радіаційна промислова катастрофа – з кожним роком все більше “проростає” міфами ЗМІ. Сучасна ідентифікаційна свідомість українців формується у “зараженій”, “шокованій” атмосфері. Образ Чорнобильської трагедії стає одним із головних факторів у процесі формування молодої нації України.

26 квітня 1986 року світовий лінгвопростір збагатився словом “Чорнобиль”, котре згодом стало символом, тавром і навіть прототипом “кінця” ХХ століття, а згідно з думкою української дослідниці Марії Мицьо, воно стало синонімом “жахливої катастрофи”, що асоціюється з радіацією, тема якої дійсно актуальна у наш час – час таємної “ядерної вій­ни” між Сходом та Заходом. Саме ж українське містечко Чорнобиль, ­своєю чергою, стало стійко асоціюватися з ядерною небезпекою та “зоною відчуження”. Можливо, це і є поясненням, чому першою алегорією багатьох іноземців, яких запитують: “Що Ви знаєте про Україну?”, є лаконічне: “It’s Chornobyl!” [“Це Чорнобиль!”], та того, що чорнобильська тема й досі невпинно резонує у сучасній суспільній свідомості. Таким чином, не зважаючи на плин часу і загальний стан сучасного світового соціуму, людство пам’ятає про українське атомне лихо та визнає його особливий трагізм і для нашої молодої країни, і для світу в цілому. Продовження →

25 квітня 2012 року в Університеті відкрили виставку еко-плаката від Міжнародного трієнале “4-й БЛОК” (м. Харків). Вона представлена 25 плакатами колекції найкращих робіт Асоціації за 2012 рік, які можуть оглянути усі охочі.

Виставка EcoDiology – це вибрані роботи Міжнародної виставки-конкурсу плакатів номінації “Екологічний плакат” проекту VIII Міжнародного трієнале еко-плаката “4-й БЛОК” 2012 року, присвячена 26-й річниці аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня) та загальноекологічній тематиці до Всесвітнього Дня Землі (22 квітня).

Асоціація дизайнерів-графіків “4-й БЛОК” є громадським об’єднанням дизайнерів, графіків та арт-менеджерів України і світу, зацікавлених у вирішенні екологічних проблем засобами мистецтва, що офіційно була створена у 2002 році за ініциативи ліквідатора ЧАЕС та заслуженого діяча мистецтв України Олега Векленка. Продовження →

Нерідко вони є квінтесенцією найкращих художніх творів. Енциклопедiя афоризмiв, крилатих фраз i цитат “Журналiстика – це творчiсть i ремесло” – не перша в автора. Раніше побачили cвiт ще двi тaкi книги: Енциклопедiя афоризмiв i крилатих фраз “Журналiстика – це спосiб життя” та Енциклопедiя афоризмiв, крилатих фраз, цитат “Журналiст – це не професiя, а звання”. Вони отримали схвальну оцiнку читачiв i фахiвцiв, їх наклади розiйшлися впродовж короткого часу. Ця ж, третя, Енциклопедiя – найповнiша: у нiй зiбрано понад 19200 висловiв 3300 aвторiв, з яких близько 6200 – новi афоризми й цитати, що не входили до попереднiх книг. Зокрема тут подано вислови 456 українських aвтopiв. Iншi автори представляють понад 60 країн cвіту. В енциклопедiї об’єднано в словниковi статтi спорiдненi поняття з тeopiї та практики журналiстики, з тeopiї редагування тощо (всього таких статей у книзi 93), подано тлумачення термінів i понять, пов’язаних iз журналiстикою.

Ця книжа, як i двi попереднi, виникла внаслiдок багаторiчної працi з укладання картотеки афоризмiв i крилатих фраз, яку А. Капелюшний започаткував ще наприкiнцi 60-х років. Список джерел, до якого увiйшли лише збiрники афоризмiв, налiчує 107 книг, значну частину висловiв узято з перiодичних видань. У книзi А. Капелюшного вперше подано цiлу низку висловiв, які ранiше не включали до таких видань, бо вони були розпорошенi в газетах i журналах або наведенi в окремих творах чи збipкaх творів рiзних aвтopiв. Багато з них уперше опубліковано українською мовою. Продовження →

19 квітня 2012 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка розпочалася Міжнародна науково-практична конференція “Наука і духовність у системі сучасного управління”, тематика якої об’єднала понад 300 науковців майже з усієї України, а також науковців з-за кордону. Присвячена конференція провідній ідеї управління, витоки якої у Книзі Буття – Святого Письма, що базується на Законах Божих і веде до мети!

Відкрив конференцію декан економічного факультету Університету, професор Степан Панчишин. Проректор з наукової роботи, професор Богдан Котур привітав усіх присутніх і побажав учасникам плідної праці та цікавих дискусій.

Від імені Владики Ігоря (Возняка), Архієпископа та Митрополита Львівського УГКЦ, до присутніх звернувся отець Володимир, який наголосив на актуальності конференції, тематика якої співзвучна зі словами Йосипа Сліпого про те, що віра та наука підносять людину. Продовження →

Всеукраїнський фестиваль науки наукова спільнота юридичного факультету розглядає як реальну можливість пропагувати юридичні знання та прозвітувати перед громадськістю про результати наукової роботи на юридичному факультеті у 2011-2012 рр. Основні заходи фестивалю зорієнтовані на виконання цього важливого завдання. Вони поєднують презентації різних напрямів наукової роботи, результати яких мають як теоретичний, так і прикладний (практичний) характер.

18-20 квітня виставка наукових публікацій про права людини представила результати діяльності наукової школи прав людини, яка започаткувала систематичні наукові дослідження прав людини в Україні. Крім видань цієї наукової школи, на виставці були представлені актуальні видання, присвячені захисту прав людини. Серед них є унікальні, представлені в Україні поодинокими примірниками. Зокрема, видання, присвячене Європейському суду з прав людини, подароване юридичному факультету Тарасом Пашуком. Виставка виявилася цікавою не тільки для викладачів і студентів юридичного факультету, але й для студентів інших факультетів, професійних юристів, громадськості. Продовження →