80 молодих вчених, які представляли хімічний та фізичний факультети Львівського національного університету імені Івана Франка, Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України, Національний університет «Львівська Політехніка», Науково-консультаційну компанію «Структура-властивості» взяли участь у роботі IV Школи молодих науковців «Тенденції в сучасній рентгенівській дифракції». Програма школи складалася із 3 лекцій та одного інтерактивного практичного завдання. Запрошені лектори працюють у різних галузях, а тому охоплюють з різних сторін основні проблеми взаємодій трьох ключових понять для синтезу матеріалів, а саме склад – структура – властивості. Лекторами були працівники двох провідних установ, що спеціалізуються на рентгенівському дифракційному методі дослідженні – доктор хімічних наук, старший науковий співробітник Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України Марина Буланова, кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник Христина Міліянчук та кандидат хімічних наук, провідний науковий співробітник Лев Аксельруд. Продовження →

21 травня 2015 року у Дзеркальній залі Університету відбулося заключне засідання Виїзної сесії Наукової ради НАН України з проблеми «Неорганічна хімія», у якому взяли участь науковці НАН України, Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського (м. Київ), Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського, Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», Українського державного хіміко-технологічного університету (м. Дніпропетровськ), Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Ужгородського національного університету та Львівського національного університету імені Івана Франка. Виїзна сесія за тематикою «Сучасні проблеми хімії неорганічних речовин і матеріалів цивільного і подвійного призначення» була присвячена Дням науки в Україні. Продовження →

У рамках Міжнародної конференції «Львівські хімічні читання» 25 травня 2015 року у Виставковій залі відбулось відкриття фотовиставки «Світ навколо нас», на якій представлено найкращі світлини студентів і працівників хімічного факультету Університету.
Усі охочі мали нагоду оглянути експозицію із двадцяти світлин, відібраних організаторами за результатами щорічної фотовиставки «Світ очима хіміка», яка традиційно відбувається в жовтні на хімічному факультеті. На представлених світлинах зображено архітектуру, флору, фауну, людські образи й емоції – весь широкий спектр багатогранного світу довкола нас – все те, що робить людське життя неповторним.

Олег Вівчарик. Фото автора

З нагоди святкування 70-ї річниці від часу створення хімічного факультету Університету та відзначення Міжнародного дня хіміка 21 травня 2015 року в глядацькій залі Центру культури і дозвілля відбулося вручення премій «Осмій».
Цьогоріч студентський актив хімічного факультету вручив кожному викладачеві та кільком студентам символічні нагороди «Осмій» (з алюзією на вручення американської премії «Oскар») у різноманітних номінаціях: «Факультетський тато», «Факультетська мама», «Невичерпний ресурс», «Король кристалів», «Міцний горішок», «Вибухова штучка», «Володар перснів», «Залізні нерви» тощо.
Талановиті хіміки привітали своїх колег запальними танцями, ліричним співом і щирими й теплими словами.

Уляна Барановська.
Фото Ярини Сойки

До знакових постатей української історії належить Митрополит Андрей. Усе його життя є прикладом служіння двом невмирущим ідеям – християнській і національній. Це стало його заповітом для прийдешніх поколінь українців. «Правдивий патріотизм є нічим іншим у своїй суті, як правдива любов до ближнього. І я став таким чином українським патріо­том. Уся моя праця, яка зродилась з цієї любові мала завжди на меті добро, яке я зміг зробити для свого народу1», – писав у листі до апостольського візитатора о. Джованні Дженнокі. А для української Церкви, українського народу було зроблено дуже багато. Тільки львів’яни, які цікавляться духовної культурою українського народу, є в непоправному боргу перед Великим Митрополитом, Великим Українцем, Титаном праці. Досить згадати ті щедрі дари, які він зробив для нашого міста: Національний музей українського мистецтва, Музей Олекси Новаківського, Народна лічниця, що нині носить його ім’я, сиротинці, якими він опікувався! А скільки коштів витратив на подальше навчання українських митців і вчених за кордоном! Всього й не перелічиш. Продовження →

Андрей Шептицький – видатний церковний, громадський, культурний діяч, який став знаковою постаттю для української історії, символом міжконфесійного порозуміння та суспільної консолідації. У пам’яті своїх сучасників Митрополит Андрей постає як щира, відкрита та водночас скромна людина з глибокою вірою в Бога і людей. На пошанування цієї величної постаті та в рамках святкування 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького в Університеті уже відбулась низка заходів. Продовження →

Лупайте сю скалу, нехай ні жар,
ні холод не спинить вас…
І. Франко

Цьогоріч спливає 100 років від дня народження видатного українського науковця-гуманітарія Юрія Олексійовича Жлуктенка – непересічної особистості, людини, яка присвятила все своє життя розвитку української освіти й науки, «лупала скалу», щоб принести світло науки.
Загалом знаємо про Юрія Олексійовича, що він був мовознавцем-германістом, методистом, лексикографом, перекладачем, контрастивістом і педагогом. У кожній із зазначених галузей його внесок можна було б охарактеризувати як «піонерський». В умовах майже цілковитої ізоляції та критики нових напрямів досліджень професор Ю. Жлуктенко зробив значний внесок у розвиток різних лінгвістичних галузей в Україні, намагаючись вивести її на один рівень з іншими країнами. Продовження →

Рецензія на монографію Я. Кравця «Quae scripsi, scripsi»: романські літератури у рецепції Івана Франка / Ярема Кравець. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014 – 230 с.

Актуальність донесення Франкового слова до іншомовного читача, становлення іншомовного аспекту франкознавства не викликає жодних застережень. Що більше, воно вже давно на часі. Йдеться, зокрема, й про франкомовний аспект. Зважаючи на гігантський іншомовний дискурс І. Франка (переклади, рецепції, міжлітературні зв’язки, інтертекстуальність загалом), можна говорити про франкомовний (точніше – «романськомовний») дискурс цієї широкої проблеми. Сама вже велетенська перекладацька спадщина І. Франка вимагає включити сюди ще понад двадцять таких дискурсів за мовно-літературною ознакою, істотну частку яких становила би романська підгрупа (сюди, поряд із французькою та бельгійською літературами, увійшла б низка інших, як-от: іспанська, португальська, італійська, румунська). Таке дослідження поклало би, врешті, край спекуляціям на тему: «Україна – «біла пляма» на карті Європи». На культурній, принаймні, карті це не була би вже terra incognita. Продовження →

Дивись на чудесний світ, зачаровуйся його красою і бери стільки, скільки можеш взяти!
Гуманітарна аура античності має вселюдський характер, і тому ЇЇ думка вічна.
За Платоном, думки керують світом. Віч­ний рух думки – в античних загадках, що спонукає не тільки дивитись на природу оточуючих людину речей, а й дивуватись їх красою – красою матеріального, рослинного, тваринного і людського світів.
З огляду на це «Сто загадок Симфосія», які вперше повністю переклав Андрій Содомора, в супроводі есеїстичних мандрівок мудрої думки в них українського письменника привернули мою увагу. Жанрово вони є, за словами А. Содомори, фактично продовженням есеїв, що у книжці «Наодинці зі словом» (1999 р). Переклади «Загадок Симфосія» подарувала мені Тетяна Михайлівна Комарницька з нагоди мого дня народження. Відразу хотілося щиро сказати про цей новий шедевр відомого перекладача, письменника та науковця.

Продовження →

У Літературно-меморіальному музеї Максима Рильського відбулася зустріч перекладача-сходознавця Романа Гамади, минулорічного лауреата літературної премії М. Рильського, з прихильниками його творчості. Цю престижну серед фахівців премію він отримав за переклади із перської книг «Захоплюючі розповіді» Алі Сафі та «Бахтіяр-наме».
Щодо пам’ятки перської орнаментальної прози XIII ст. «Бахтіяр-наме» (або «Оповідей десяти візирів»), то тематично вона є близькою до «Сіндбад-наме», або подорожей Сіндбада. Раніше цей твір взагалі не перекладався європейськими мовами.
Та Роман Романович по-новому відкриває для нас ісламський світ і продовжує традиції, започатковані ще Агатангелом Кримським. Коли читаєш його переклади, то складається враження, що давні іранці спілкувалися українською… Продовження →