До 80-річчя від дня народження А. М. Залеського
Утрачені, загублені імена тих, хто своєю працею, своїми титанічними зусиллями торував дорогу рідному слову, рідній культурі та самобутності. День за днем, рік за роком і навіть зі скрижаль історії стираються згадки про людей, які чесно та віддано працювали на науковій ниві, які не прагнули слави чи визнання. Одним із таких був мій односельчанин, мовознавець Антін Залеський.
Народився Антін Миколайович 15 серпня 1936 року у селі Доброводи Збаразького району Тернопільської області у родині коваля. Його дитинство минало поблизу місцевої річки на мальовничій центральній вулиці, яку в народі називали Закоршмою. Малий Антін дуже любив читати. Книга манила його до себе, бувало забував про свої обов’язки по господарству. У 1943 році пішов до першого класу Доброводівської семирічки, де вивчав письмо-каліграфію, російську мову, читання, арифметику, а згодом і українську мову. Однокласниця Антіна І. Смакула згадує, що «найбільшою радістю для юнака були відвідини вистав у Народному домі. Він мав добру пам’ять, успішно навчався. Тоді 7 класів мало хто закінчував: були важкі повоєнні часи, закінчували 2 або 4 класи» [1, с. 7]. Однак це не стосувалось здібного Антіна, який у 1950 році закінчив семирічку з похвальним листом. Продовження