1. Бацевичу Флорію Сергійовичу – професор, завідувач кафедри загального мовознавства (філологічний факультет).
2. Вакарчуку Івану Олександровичу – професор, завідувач кафедри теоретичної фізики (фізичний факультет).
3. Грабинському Ігорю Михайловичу – професор, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин (факультет міжнародних відносин).
4. Коссаку Володимиру Михайловичу – професор, завідувач кафедри цивільного права і процесу (юридичний факультет).
5. Крупському Івану Васильовичу – професор кафедри радіомовлення і телебачення (факультет журналістики).
6. Скасківу Олегу Богдановичу – професор кафедри теорії функцій та теорії ймовірностей (механіко-математичний факультет).
7. Черниш Наталії Йосипівні – професор, завідувач кафедри історії та теорії соціології (історичний факультет).
8. Яцурі Володимиру Васильовичу – професор, завідувач кафедри менеджменту (економічний факультет).

Присвоєння почесного звання «Заслужений професор Львівського національного університету» було започатковано у 2001 р. За період з 2001 до 2012 року його було надано 64 особам. Сьогодні (із врахуванням новообраних) у Львівському університеті плідно працюють 45 заслужених професорів, серед яких – 5 деканів, 28 завідувачів кафедр.

За соціодемографічними характеристиками гендерний зріз показує, що станом на 2011 рік цього звання удостоєні 35 чоловіків і 2 жінки, а в 2012 році ще одна жінка.

Формальною вимогою до присвоєння цього почесного звання є стаж роботи в Університеті не менше 30 років. Але заслужені професори нашого Університету значно перевершили цей термін. Без урахування останнього поповнення загальний стаж роботи у ЛНУ ім. Івана Франка 37-и заслужених професорів з 2001 до 2011 р. становив 1629 років і 3 місяці, тобто в середньому 44 роки на кожного. Продовження →

14 листопада 2012 року відбулася зустріч Ректора Університету, професора Івана Вакарчука зі студентами. Іван Олександрович привітав усю студентську спільноту Львівського національного університету імені Івана Франка та побажав, «аби університетське життя бурлило кожен день, а студентські роки у Львівському університеті були найкращими та найцікавішими».

У своєму вступному слові Ректор склав слова щирої подяки студентам за те, що вони «поєднали свою долю саме зі Львівським університетом, де дають добру освіту та фундаментальні знання. Уже понад 350 років він продовжує життя як один із найкращих університетів нашої держави».

Іван Вакарчук також подякував молодим людям за сумлінне навчання й активну участь у культурному та мистецькому житті Університету, за гідне представлення ЛНУ ім. Івана Франка в Україні та світі, здобуваючи перемоги та призові місця на всеукраїнських і міжнародних олімпіадах та конкурсах, демонструючи свій високий рівень знань і фаховості та небайдуже ставлення до майбутнього Університету й України. Продовження →

17 листопада вся студентська молодь світу відзначає своє свято – День студента. Ми часто ділимося враженнями від святкування, приємними (й не зовсім) спогадами зі спільних вечірок та й традиціями, які передалися від старших колег. Однак варто наголосити на тому, що День студента також має свою історію – доволі трагічну…

Так було

Якщо бути точним, то 17 листопада відзначають не Міжнародний день студента, а Міжнародний день солідарності студентів. Історія святкування цієї дати тягнеться з далекого 1939 року й тогочасної Праги. Саме 17 листопада 1939 року чеські студенти організували акцію протесту і разом з викладачами вийшли на демонстрацію проти позбавлення їх права навчатися рідною мовою та проти гітлерівської окупації. Одних спудеїв цілими колонами арештовували й розстрілювали, інших – відправляли в концтабори. Нацисти, котрі окупували Чехію 1939 року, проводили політику «онімечення»: чеські виші закривали з метою переведення їх на німецьку мову.

Усіх студентських активістів було заарештовано й допитано, застосовуючи насильство та погрози. Майже 1200 студентів з Праги, Брно, Оломоуца і Пржібрама було відіслано в концтабір Саксенгаузен (35 кілометрів на північ від Берліна). Щодо студентських вождів, то дев’ятеро з них було розстріляно. Продовження →

(до 100-річчя від дня народження М. Марченка)

«Молодіж не повинна
укладатися в готові
вже вироблені шаблони,
іти пробитими слідами,
не сліпо повторяти те,
що вже було сказане і показане. Вона повинна шукати,
повинна на пробним камені
своїх інтелектуальних
і моральних вимог
провірювати сучасні погляди
і прінціпи, вартости
сучасного життя».

Михайло Грушевський

Український дух Львівського університету, який виборювали його студенти і викладачі в перші періоди «радянізації», є чи не найменш дослідженим, попри значні здобутки української історіографії у вивченні проблематичного і водночас супереч­ливого явища, яким був радянський режим у Західній Україні. Тож спроб критичного осмислення тогочасної дійсності залишається для істориків ще чимало. Показовою для розуміння мети цієї політики була «радянізація» Львівського університету – найчисельнішого за своїм особовим складом і провідного за інтелектуальним потенціалом вищого навчального закладу в західноукраїнських землях. Продовження →

Ще однією спонукою пишатися тим, що належиш до когорти славних ви­пуск­ників Львівського університету, стала відкрита лекція відомого британського юриста, професора Університетського коледжу Лондона (London University) Філіпа Сендса (Philippe Sands) про унікальний внесок вихованців Університету в розвиток міжнародного права, яка відбулася 24 жовтня в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка.

Небагатьом відомі імена Рафала Лемкіна чи Герша Лаутерпахта, Манфреда Лакса чи Луїса Сона, за словами лектора, «неймовірних юристів», які вчилися на правничому факультеті університету Яна Казимира у міжвоєнний період ХХ століття. Луїс Сон став викладачем міжнародного права на юридичному факультеті в Гарварді та брав участь у створенні ООН у Сан-Франциско в 1945 році. Саме він частково написав статут гаазького Міжнародного суду. Лакс став головою Міжнародного суду в Гаазі, а Лемкін є засновником Конвенції про геноцид, Лаутерпахт – один із найважливіших юристів у міжнародному праві ХХ століття. Продовження →

Міжнародна співпраця Львівського університету імені Івана Франка посідає одне із найважливіших місць у студентському та викладацькому житті нашої Alma mater, вона сприяє розширенню кругозору молодих науковців та підвищенню кваліфікаційного рівня викладачів Університету. Однією із найпомітніших міжнародних програм, які сьогодні діють в Університеті, є Програма Європейської Комісії «Еразмус Мундус», у рамках якої, починаючи з 2007 року, понад 30 студентів кожного року навчаються у провідних університетах 10 європейських країн.

23 жовтня 2012 року на факультеті міжнародних відносин відбулася чергова презентація програми Еразмус Мундус, головною метою якої є підвищення якості європейської освіти і сприяння міжкультурному розумінню через співпрацю з країнами, що не входять до Європейського союзу. Продовження →

Уже два роки поспіль студенти-болгаристи першого курсу проходять джерелознавчу практику на землях Північного Приазов’я – у місті Бердянську Запорізької області, головна мета якої – знайомство з етнічними болгарами, що компактно проживають у навколишніх селах.

Заселення болгарами територій сучасних Запорізької, Одеської, Миколаївської областей розпочалося наприкінці ХVІІ ст. і тривало аж до 1877 року – початку війни за визволення Болгарії від 500-літнього османського іга. У 20-х роках минулого століття тогочасний уряд України вживав заходів для забезпечення прав національних меншин, які полягали у розбудові національного шкільництва, створенні навчальних закладів для вчителів, ліквідації неписьменності. Почали видавати газети, журнали, книги болгарською мовою. Але у 30-х роках починається зворотний процес – переслідування, репресії знищили майже всю болгарську інтелігенцію. Попри все, за межами своєї батьківщини цей народ зумів зберегти рідну мову, ідентичність, звичаї, традиції. І зараз, за даними перепису, в Україні проживає 205 000 болгар. Продовження →

24 жовтня 2012 р. в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні відбулась урочистість надання високого звання почесного доктора цього університету (Doctor honoris causa) знаному українському історику, заслуженому професору Львівського національного університету імені Івана Франка Миколі Григоровичу Крикуну. Ця відзнака збіглася з життєвим ювілеєм ученого, якому виповнилося 80 років. Слід відзначити також ще одну символічну дату: рівно 42 роки тому (у 1970 році) звання почесного доктора Люблінського університету був удостоєний учитель нинішнього ювіляра і професор Львівського університету Дмитро Леонідович Похилевич (1897-1974).

Микола Крикун є знаним в Україні та за її межами дослідником історії політичного і соціально-економічного розвитку земель Правобережної України в складі Речі Посполитої XVI – XVIII століть. Його перу належить понад 200 опублікованих робіт, в яких на широкій документальній базі розкрито демографічні та соціальні процеси в період ранньомодерних впливів на ці землі, розвитку козацького руху тощо. Серед здобутків ученого такі монографії, як «Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV – XVIII століттях» (1992), «Між війною і радою. Українське козацтво в другій половині XVII – на початку XVIII ст.» (2006), «Подільське воєводство в XV – XVIII століттях. Статті і матеріали» (2011), «Воєводства Правобережної України у XVI – XVIII століттях. Статті і матеріали» (2012) та багато важливих документальних публікацій. Ювіляр є співавтором першої в українській історіографії синтетичної «Історії Польщі від найдавніших часів до наших днів» (2002), а також першого академічного синтезу «Історії Центрально-Східної Європи» (2001). Продовження →

Нещодавно на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка для студентів-магістрів відбулася презентація конституційно-правової енциклопедії «Організація державної влади в сучасному світі», виданої у співавторстві доцентами кафедри конституційного права Оленою Бориславською та Сергієм Різником. Книга є довідково-енциклопедичним виданням, що містить концентрований виклад основних аспектів організації державної влади у країнах світу.

Сергій Різник зазначив, що «книга буде корисною не лише для науковців і студентів юридичних вишів, а й для політиків, правознавців та всіх, кому небайдужі проблеми організації державної влади».

Олена Бориславська розповіла про історію творення енциклопедії і враження від роботи над нею: «Робота над виданням тривала більше трьох років та була дуже цікавою. Матеріали для книги отримані з першоджерел, переклади більшості з яких українською та російською мовами відсутні». Сьогодні, вважають автори, коли з новою силою знову підіймаються гострі проблемні питання подальшого державотворчого розвитку України, з’ясування зарубіжного досвіду у цій сфері є, як ніколи, актуальним.

До слова, конституційно-правова енциклопедія «Організація державної влади в сучасному світі» не має аналогів серед українських видань і містить найновішу інформацію про всі 194 держави сучасного світу.

Юлія ГРИЦЕНКО