Днями на хімічному факультеті нашого Університету відбулася вагома подія – Державною премією нагородили кандидата хімічних наук, доцента кафедри аналітичної хімії Олександра Тимошука та кандидата хімічних наук, старшого наукового співробітника кафедри органічної хімії Назарія Походила. Ми мали нагоду поспілкуватися з молодими науковцями.
– За які заслуги Вас нагородили цією премією, чим Ви займаєтеся?
Олександр: Це науково-методична премія, її дають науковцям за сукупні здобутки. Я розробляю здебільшого електрохімічні, а також фотометричні методи визначення платинових металів з використанням органічних реагентів, частково досліджую властивості органічних реагентів, розробив методики для платинових металів.
Назарій: Я представляю інший напрям хімії – органічну, яка дещо ближча до біологічних об’єктів. Продовження →

Усе почалося з 25 місць у гуртожитку на вулиці Герцена, 7 – саме сюди далекого 1950 року прийшли на оздоровлення перші 25 студентів.
Крім 25 стаціонарних місць для поселення, була досить скромна лікувальна база, що складалася з харчоблоку та двох медичних кабінетів: процедурного і фізіотерапевтичного, у якому працювало два лікувальні апарати.
1955 року санаторій-профілакторій Університету розширили до 50 місць, відкрили кабінет лікувальних ванн – найулюбленіша процедура студентів.
У 1978–1980 роках значно поліпшено умови оздоровлення. Відремонтували всі приміщення закладу. Розширили площу фізіотерапевтичного кабінету, кількість лікувальних апаратів збільшили до 12, обладнали устаткуванням кабінети: стоматологічний, лікувальної фізкультури і масажу, інгаляторій, реконструювали кабінет лікувальних ванн, у харчоблоці покращили інтер’єр залу-їдальні, придбали нові меблі. Продовження →

У приміщенні Львівського академічного театру імені Леся Курбаса відбулася авторська зустріч із Янушем Леоном Вишневським – одним із найпопулярніших нині письменників Польщі. Дебютний роман Вишневського “Самотність у мережі” став бестселером, його перекладено 9 мовами світу. Важко повірити, що автор еротично-любовних романів усе життя віддав науці і має наукові ступені з негума­ні­тар­них галузей.
Януша Леона Вишневського відкрила Україні доцент кафедри слов’янської філології ЛНУ ім. Івана Франка Ольга Кравець. На зустрічі з автором вона була модератором і спершу представила, як сама окреслила, невеличку доповідь про те, як ознайомлювалася з творчістю польського письменника.
Його книга “Zespoly napiec” потрапила в руки цієї пані випадково. Доцент довго вагалася, чи варто читати книгу невідомого автора, але коли ознайомилася з довідкою про Вишневського, усі сумніви відпали. Там було перелічено всі його наукові досягнення і ступені, а також уміщено цитату з сайту: “Боже, допоможи мені бути такою людиною, якою вважає мене мій пес”. Продовження →

На початку вересня на базі Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача та Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася VIII Міжнародна наукова конференція “Математичні проблеми механіки неоднорідних структур”.

2–5 вересня на базі Шацького біолого-географічного стаціонару відбулася наукова конференція “Сучасні проблеми збереження біотичної та ландшафтної різноманітності”.

9–12 вересня на базі Шацького біолого-географічного стаціонару Львівського національного університету імені Івана Франка проведено ІІІ Міжнародну наукову конференцію “Фізичні методи в екології, біології та медицині”.

З 15 вересня в головному корпусі Університету налагоджено бездротовий доступ до мережі “Інтернет” (WiFi. стандарт ІЕЕЕ802.11g).

У вересні відбулася II Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми електроніки та інформаційні технології” (у 2009 р. Продовження →

Перші вересневі дні в Університеті залишаться в моїй пам’яті на довгі роки… Те, як панічно бігаєш під час перерви по Університету, шукаючи потрібну аудиторію, а потім натрапляєш на неї в таких несподіваних місцях, що починаєш сумніватися, в Університеті ти чи в катакомбах. Як підбігаєш до першого-ліпшого студента, хоча б трохи схожого на першокурсника, і з переляканим обличчям запитуєш: “Я часом не з тобою вчуся? Ти не філолог? Я загубилася й не знаю, куди йти…”. І ця людина, яка, мабуть, бачить мене уперше, допомагає дійти до пункту призначення.
Коли я вперше зайшла в їдальню, мене приємно здивувало “святе” й небачене в школі явище – черги. У школі був закон: хто перший ліктями розштовхав, той першим поїв. В Університеті – інший, цивілізований підхід до обідньої справи: чесно вистояв у черзі, узяв їжу, поїв і пішов далі у справах. Продовження →

“Людина віднаходить свою сутність і своє існування завдяки спілкуванню” Карл Ясперс

От і перегорнуто ще одну важливу сторінку у вашому житті, пролунав останній дзвоник, складено державні іспити в рідній школі, пройдено зовнішнє незалежне оцінювання… Пам’ятаймо, що саме у школі ми здобули фундамент для розвитку себе як науковців, патріотів, яскравих і неповторних особистостей. Не забуваймо рідну школу, клас, учителів! Адже саме вчителі ще тривалий час після вступу цікавитимуться нашою долею.
Минув випускний – останній вечір, коли всі разом; потім кожен вирушає у доросле життя, у своє незвідане “світле майбутнє”. Перед кожним постав вибір: ким бути, яку професію обрати? Хтось захоче стати відомим журналістом чи політиком, географом чи біологом, філософом чи філологом, економістом чи математиком, культурологом чи соціологом, фізиком чи хіміком і т.д. Найголовніше в житті – знайти такий шлях, щоб згодом не шкодувати про свій вибір. Продовження →

Після виснажливої вступної кампанії ми тепер – першокурсники, сповнені сил, наснаги, творчих злетів, креативних ідей, амбітних планів.
Львівський національний університет імені Івана Франка дає змогу реалізуватися кожному: чи в дозвіллі, чи в навчанні.
Перші уроки минули надзвичайно цікаво, бо це зовсім нове, незвідане для нас, першокурсників, яких почали вводити у самостійне життя, де потрібно вирішувати свої проблеми самим. Увага викладачів до нас особлива, бо ми ще не цілком сформовані особистості, які прийшли у велике місто, повне спокус, щоб узяти в нього все й зостатися в його пам’яті назавжди. Викладачі готують нас до великих сходжень, дають настанови і застереження щодо майбутнього самостійного життя.
Спершу важко, страшно і самотньо, але день за днем вливаємося в атмосферу студентського життя, щедрого на свята і будні. З’явилися нові друзі, нове оточення, потоваришувати з яким для кожного – справа першої ваги, виявити себе якнайкраще та пізнати інших у їхніх уподобаннях. Продовження →

Урочисті миті посвяти першокурсників у студенти Франкового університету

Фото Олександра Лавриновича

Микола Шевяков, філософський факультет, 5 курс:
– Найяскравішими спогадами про перші дні мого перебування в універі назавжди залишаться блукання закапелками мехмату. Тоді ще не було планів евакуації, а зорієнтуватися у вузьких та довгих коридорах без сторонньої допомоги першокурсникові дуже важко. Перший місяць минув у пошуках аудиторій. А ще пам’ятаю нашу посвяту в студентські лави в “Занзібарі”. Загалом спогадів чимало, особливо позитивних і яскравих.

Микола Березький, юридичний факультет, 1 курс:
– Професіоналізм викладачів, цікаві освічені люди, нові знайомства та приємна і тепла атмосфера захопили мене з перших днів перебування в Університеті. Дуже сподобалася їдальня зі смачними стравами та якісним сервісом. Продовження →

Христина Потапенко,,
студентка 4 курсу юридичного факультету

* * *
Багато в світі є шляхів,
І хочеться по всіх пройтися.
Та кожен з них для різних є життів,
Найважливіше у житті – знайтися.

Не прогадати з вибором важливим,
Не загубитись серед безлічі доріг.
У справі цій не варто бути метушливим,
Щоб смуток не переступив поріг.

А сонечко у гості завітало,
І серденько раділо та цвіло.
Щоб небо жорстоко не карало,
А щастя в серденьку жило.

Найперше правильну стежину,
У світі цьому віднайти.
Не скривдити живу людину,
Щоб життя-річку вільно перейти.

Не потонути в ріці життя свого,
Не захлиснутись від її води.
Любити треба щиро, більш нічого,
Цього в Бога завжди ти проси. Продовження →