Анна Петльована,
студентка 5 курсу філологічного факультету
Присвячую мамі
Ти пройдеш тихими кроками…
Опустишся на краєчок стільця…
І, наче туманна пелена,
Розвієшся в даль без кінця…
Ти прийдеш легкими кроками…
Присядеш край ліжка кута…
Подивишся знову так лагідно,
Й розвіється смуток-журба…
Ти прийдеш так легко, так ніжно…
Обіймеш у сні… та й підеш…
Навіки у тишу ти підеш…
Як сонце за обрій, зайдеш…
Завжди тобі в хмарах курликатимуть
Весною сумні журавлі…
Осиковий лист шелестітиме
Лиш чутні тобі молитви…
І вічності хор співатиме
Для тебе рими свої…
А я тебе пам’ятатиму…
Твій образ живе у душі…