17 лютого 2009 року у Дзеркальній залі відбулася зустріч в. о. ректора професора Василя Височанського зі студентами Університету.
Під час зустрічі обговорювали питання стипендіального забезпечення студентів. І не дивно, адже є два чинники, що зробили актуальним це питання. По-перше, студенти вже склали зимову екзаменаційну сесію. По-друге,  фінансово-економічна криза, яка зумовила появу численних неправдивих чуток, пов’язаних із нарахуванням та виплатою стипендій.
Василь Степанович поінформував студентів, що стипендії нараховують та виплачують відповідно до чинного законодавства. Так, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України, для нарахування стипендії за результатами сесії потрібно мати в середньому 4 бали і вище. Із нижчим балом мають право отримувати стипендії такі категорії студентів: студенти із малозабезпечених сімей, студенти-сироти, студенти-інваліди та студенти, котрі мають дітей. Продовження →

До 120-річчя від дня народження Михайла Рудницького
Кожна людина залишає слід на землі. У когось це матеріальні здобутки, у когось – наукові праці. Хтось сенсом свого життя вважає посадити дерево, виховати сина, збудувати будинок, аби залишитися в пам’яті двох-трьох поколінь найближчих родичів, а хтось навіки уславлюється на сторінках історії і залишає плоди своєї діяльності майбутнім поколінням. Саме до другої категорії належить завідувач кафедри перекладу англійської філології Львівського (тоді –  державного) університету імені Івана Франка професор Михайло Рудницький – відомий український літературознавець.
Михайло Рудницький (7.01.1889–1.02.1975) – громадський діяч, літературознавець, дослідник, критик, письменник, перекладач, автор монографій “Між ідеєю та формою” (1932), “Від Мирного до Хвильового” (1936), збірок віршів “Очі та уста” (1932), мемуарів “Письменники зблизька”, “У наймах у Мельпомени”, новел, нарисів, оповідань, численних статей, перекладів, театральних і кінорецензій. Продовження →

Газета “Каменяр”продовжує ознайомлювати читачів із символами Університету. Поряд іззображеннями символів низки факультетів  подаємо пояснення доних.

Інститут післядипломної освіти AD MCMLXXXIX (1989 р.) NE DISCERE CESSES. Не припиняй вчитися (слова Діонісія Катона). Символ означає нові шляхи, які відкриваються після отримання нового фаху.

Правничий коледж 1997  NON SCHOLAE, SED VITAE DISCIMUS. Ми навчаємося не для школи, а для життя Скульптурна група “Кат і Феміда” з площі Ринок у Львові.

. Продовження →

До сторіччя від дня народження Степана Бандери
“…Означений зміст української держави саме такий, щоб вона об’єднувала в собі цілий народ, всі українські землі, щоб порядкувала в ній суверенна воля цілого українського народу, запевняючи всебічну свободу, справедливість, рівність, добробут, свобідний розвиток і свобідну творчу діяльність усім громадянам України, без ріжниці!”
Так розумів суть незалежної України Степан Бандера, людина, чиє ім’я в одних викликає почуття посвяти і патріотизму, а в інших – ворожість, людина, чий життєпис потребує всебічного вивчення й осмислення.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий Калуського повіту в Галичині. Його батько – Андрій Михайлович Бандера, греко-католицький священик, парох Старого Угринова та Бережниці Шляхетської, походив із Стрия, а мати, Мирослава Бандера (Глодзінська), народилася у Старому Угринові, також у родині священиків. Продовження →

До 170-річчя від дня народження Павла Чубинського
27 січня 2009 р. виповнилося 170 років від дня народження Павла Чубинського – автора тексту українського національного гімну “Ще не вмерла Україна”. Талановитий поет, автор збірки віршів “Сопілка”, П. Чубинський був також відомим правознавцем, фахівцем цивільного права тогочасної Малоросії, географом – одним із організаторів і діячем Київського географічного товариства, а також знаним етнографом, упорядником семитомного корпусу “Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край” – своєрідної енциклопедії української народної культури ХІХ ст. За вагомі наукові здобутки та досягнення його неодноразово відзначали європейськими і російськими нагородами, зокрема, золотою медаллю на Міжнародній виставці в Парижі, золотою медаллю Російського географічного товариства й Уваровською премією Російської академії наук. Продовження →

12 – 16 січня 2009 року в Тегерані, столиці Ірану, відбулася VI Міжнародна конференція викладачів перської мови та літератури. Участь у ній узяли приблизно 150 представників із 50 країн світу. Честь репрезентувати Україну випала представникам Львівського національного університету імені Івана Франка – асистентам кафедри сходознавства філологічного факультету Ользі Максимів та Ірині Яремчук.
На засіданні секції, на якій розглядали методику викладання перської мови, доповідала Ірина Яремчук.

– Як вам вдалося потрапити на цю конференцію? Адже Республіка Іран – країна, дещо непізнана для українців…
Ірина: Аташе з питань культури посольства Республіки Іран в Україні пан Васк надав інформацію про те, що в січні в Тегерані відбуватиметься міжнародна конференція викладачів перської мови і попросив подавати статті. Продовження →

62-а Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй резолюцією від 20 грудня 2007 року проголосила 2009-й рік Міжнародним роком астрономії. Цей факт є визнанням важливості астрономії як фундаментальної складової світової науки, культури та освіти, які є основою розвитку нашої цивілізації. Астрономія є зразком того, як об’єднання зусиль представників різних націй і народів дає змогу знаходити відповіді на найскладніші запитання, які поставали і постають на шляху пізнання таємниць світобудови. Міжнародний рік астрономії приурочено також відзначенню важливої дати: 400 років тому Галілео Галілей уперше використав телескоп, який він створив, для досліджень небесних об’єктів. Проте основна мета Міжнародного року астрономії – популяризація астрономії серед найширших верств населення, донесення до людей базових знань про наш світ, стимулювання зацікавленості молоді астрономією та наукою загалом. Для її досягнення Міжнародна астрономічна спілка разом з ЮНЕСКО розробили програму заходів різного рівня, від міжнародних до місцевих, ініціаторами яких упродовж року будуть і професійні астрономи, і астрономи-любителі. Продовження →

До 100-річчя від дня народження Юрія Шевельова (17.12.1908 – 12.04.2002)

17 грудня 2008 року минуло сто років від дня народження Юрія Шевельова – видатного славіста, передусім україніста: мовознавця, літературознавця, культуролога. Цей надзвичайно глибокий учений до 90-х років минулого сторіччя був майже невідомий в Україні, його праць не знав той нарід, Мові і художньому Слову якого дослідник віддав увесь свій талант, усе своє життя.
Народився Юрій Шевельов у родині царського генерал-майора 17 грудня 1908 р. у Харкові. З цим містом був пов’язаний майже весь “український” період у житті Юрія Володимировича. Тут він навчався у приватній школі Є. Дружкової, згодом у третій хлоп’ячій державній гімназії, тут закінчив 1923 р. Продовження →

Свідомість

Свідомість – слово ясне і велике,
Як часто нам про нього торохтять,
Мовляв, як би вона була у нас,
То край наш жив би в щасті століть п’ять.
Давайте ж, друзі, вивчимо проблему,
Що є свідомість, що вона не є.
Щоб потім просто знали тую тему
І внукам розтовкмачити змогли.
Отож, свідомість – це коли людина
Уміє свою неньку поважать,
Коли чужу людину, немов брата,
Уміє в рідній хаті гостювать.
Свідомістю не є самопожертва
Заради фанатичної мети.
Свідомість – добровільна жертва
На благо скарбу кращої доби.
Свідомістю не є мовчання тиші,
Свідомість – сторож, і суддя, і кат.
Свідомість – це останній вимір,
Коли на брата йти захоче брат.
Що ж до свідомості вкраїнського народу,
То тут вся арифметика проста.
Свідомість – це коли шукаєш Бога.
Все інше – непотрібна пустота.

Молодь
Уже давно так люблять старші люди
Критикувати молодь за будь-що. Продовження →

Був морозний день 15 січня. Колядники із Львівського національного університету імені Івана Франка вирушили в Донецьк на Другий фестиваль вертепів. Чималий гурт студентів філологічного, фізичного факультетів, а також факультету культури і мистецтв під спільною назвою “Театр імені Марії” сів на потяг і поїхав.
Дорога була нелегкою. Двадцять п’ять годин поїздом, майже тисяча кілометрів – і це ще Україна!
Згадалося, як колись, під час акції “Різдво разом”, донеччани зізнавалися, що боялися їхати в “бандерівський” Львів. З подібними страхами їхали й ми, не знаючи, що нас чекає, як нас зустрінуть, чи сприймуть у Донецьку українську мову… І теж були приємно вражені. Перші слова, якими зустрів нас Донецьк, були: “Слава Україні!”. Нас вітали представники громадської організації “Поштовх”, яка вже вдруге організовує такий фестиваль. Така тепла зустріч холодного п’ятничного вечора не могла не зігріти. Продовження →