До знакових постатей української історії належить Митрополит Андрей. Усе його життя є прикладом служіння двом невмирущим ідеям – християнській і національній. Це стало його заповітом для прийдешніх поколінь українців. «Правдивий патріотизм є нічим іншим у своїй суті, як правдива любов до ближнього. І я став таким чином українським патріо­том. Уся моя праця, яка зродилась з цієї любові мала завжди на меті добро, яке я зміг зробити для свого народу1», – писав у листі до апостольського візитатора о. Джованні Дженнокі. А для української Церкви, українського народу було зроблено дуже багато. Тільки львів’яни, які цікавляться духовної культурою українського народу, є в непоправному боргу перед Великим Митрополитом, Великим Українцем, Титаном праці. Досить згадати ті щедрі дари, які він зробив для нашого міста: Національний музей українського мистецтва, Музей Олекси Новаківського, Народна лічниця, що нині носить його ім’я, сиротинці, якими він опікувався! А скільки коштів витратив на подальше навчання українських митців і вчених за кордоном! Всього й не перелічиш. Продовження →

Андрей Шептицький – видатний церковний, громадський, культурний діяч, який став знаковою постаттю для української історії, символом міжконфесійного порозуміння та суспільної консолідації. У пам’яті своїх сучасників Митрополит Андрей постає як щира, відкрита та водночас скромна людина з глибокою вірою в Бога і людей. На пошанування цієї величної постаті та в рамках святкування 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького в Університеті уже відбулась низка заходів. Продовження →

Лупайте сю скалу, нехай ні жар,
ні холод не спинить вас…
І. Франко

Цьогоріч спливає 100 років від дня народження видатного українського науковця-гуманітарія Юрія Олексійовича Жлуктенка – непересічної особистості, людини, яка присвятила все своє життя розвитку української освіти й науки, «лупала скалу», щоб принести світло науки.
Загалом знаємо про Юрія Олексійовича, що він був мовознавцем-германістом, методистом, лексикографом, перекладачем, контрастивістом і педагогом. У кожній із зазначених галузей його внесок можна було б охарактеризувати як «піонерський». В умовах майже цілковитої ізоляції та критики нових напрямів досліджень професор Ю. Жлуктенко зробив значний внесок у розвиток різних лінгвістичних галузей в Україні, намагаючись вивести її на один рівень з іншими країнами. Продовження →

Рецензія на монографію Я. Кравця «Quae scripsi, scripsi»: романські літератури у рецепції Івана Франка / Ярема Кравець. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014 – 230 с.

Актуальність донесення Франкового слова до іншомовного читача, становлення іншомовного аспекту франкознавства не викликає жодних застережень. Що більше, воно вже давно на часі. Йдеться, зокрема, й про франкомовний аспект. Зважаючи на гігантський іншомовний дискурс І. Франка (переклади, рецепції, міжлітературні зв’язки, інтертекстуальність загалом), можна говорити про франкомовний (точніше – «романськомовний») дискурс цієї широкої проблеми. Сама вже велетенська перекладацька спадщина І. Франка вимагає включити сюди ще понад двадцять таких дискурсів за мовно-літературною ознакою, істотну частку яких становила би романська підгрупа (сюди, поряд із французькою та бельгійською літературами, увійшла б низка інших, як-от: іспанська, португальська, італійська, румунська). Таке дослідження поклало би, врешті, край спекуляціям на тему: «Україна – «біла пляма» на карті Європи». На культурній, принаймні, карті це не була би вже terra incognita. Продовження →

Дивись на чудесний світ, зачаровуйся його красою і бери стільки, скільки можеш взяти!
Гуманітарна аура античності має вселюдський характер, і тому ЇЇ думка вічна.
За Платоном, думки керують світом. Віч­ний рух думки – в античних загадках, що спонукає не тільки дивитись на природу оточуючих людину речей, а й дивуватись їх красою – красою матеріального, рослинного, тваринного і людського світів.
З огляду на це «Сто загадок Симфосія», які вперше повністю переклав Андрій Содомора, в супроводі есеїстичних мандрівок мудрої думки в них українського письменника привернули мою увагу. Жанрово вони є, за словами А. Содомори, фактично продовженням есеїв, що у книжці «Наодинці зі словом» (1999 р). Переклади «Загадок Симфосія» подарувала мені Тетяна Михайлівна Комарницька з нагоди мого дня народження. Відразу хотілося щиро сказати про цей новий шедевр відомого перекладача, письменника та науковця.

Продовження →

У Літературно-меморіальному музеї Максима Рильського відбулася зустріч перекладача-сходознавця Романа Гамади, минулорічного лауреата літературної премії М. Рильського, з прихильниками його творчості. Цю престижну серед фахівців премію він отримав за переклади із перської книг «Захоплюючі розповіді» Алі Сафі та «Бахтіяр-наме».
Щодо пам’ятки перської орнаментальної прози XIII ст. «Бахтіяр-наме» (або «Оповідей десяти візирів»), то тематично вона є близькою до «Сіндбад-наме», або подорожей Сіндбада. Раніше цей твір взагалі не перекладався європейськими мовами.
Та Роман Романович по-новому відкриває для нас ісламський світ і продовжує традиції, започатковані ще Агатангелом Кримським. Коли читаєш його переклади, то складається враження, що давні іранці спілкувалися українською… Продовження →

Лєнур Абібулаєв, студент 4 курсу географічного факультету, переїхав до Львова через 10 днів після так званого кримського референдуму (26 -27 березня 2014). Родина хлопця залишилась в окупованому Криму, додому Лєнур їздить рідко. Він – кримський татарин, вимушено покинув рідну домівку, щоб завершити освіту й отримати диплом з тризубом на материковій Україні. Наказ Міністерства освіти України, який дозволяв студентам окупованого Криму переводитись в інші українські ВНЗ, багатьом створив шанс продовжити навчання. За приблизними підрахунками лише до львівських ВНЗ перевелось понад 80 студентів – кримських татар. Продовження →

У Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка 15 травня 2015 року відбулась науково-практична конференція «Фонди періодичних видань бібліотек вищих навчальних закладів України як засіб формування і збереження національної ідентичності», участь у якій взяли працівники українських ВНЗ і бібліотек із різних міст України, зокрема з Києва, Дніпропетровська, Чернівців, Ужгорода, Харкова, Тернополя та Львова.
Пленарне засідання розпочав директор Наукової бібліотеки ЛНУ ім. Івана Франка В. Кметь із доповіддю «Університетський репозитарій періодики як засіб національної освітньої політики», у якій він зосередив увагу на питаннях створення спеціалізованих корпоративних науково-освітніх ресурсів у бібліотеках вищих навчальних закладів України. Періодика як засіб поширення і документування актуальної суспільно-громадської та наукової інформації є важливим стратегічним засобом формування державної стратегії в галузі освіти, а також соціокультурних орієнтирів суспільства. На думку доповідача, попри недостатню правову регламентацію функціонування електронних репозитаріїв періодики в Україні, їх створення та поширення має бути одним із пріоритетних напрямів діяльності університетських, академічних і публічних бібліотек. Так, модель каталогу української періодики «Acta Diurna», створеного у Науковій бібліотеці ЛНУ ім. Івана Франка, із засобу збереження та популяризації ретроспективних видань здатна трансформуватися в потужний національний міжбібліотечний ресурс репрезентації періодичних видань різного спрямування. Адекватне використання можливостей залучення матеріалів репозитаріїв періодики в навчальному процесі є важливим підґрунтям модернізації освітньої системи та сприяння підвищенню якості знання випускників українських університетів і конкурентності на ринку праці. Продовження →

Посольство Латвійської Республіки в Україні в рамках програми головування Латвії в Раді ЄС упродовж 19–22 травня 2015 року організувало низку заходів, які ставили за мету ближче познайомити українців із культурою Латвії, а також поділитись досвідом прибалтійської країни у сфері реформування місцевого самоврядування, імплементації договору про Асоціацію та вступу до ЄС. Так, доцент Ризької юридичної вищої школи Інесе Друвіете 20 травня прочитала лекцію «Досвід Латвії при підготовці до вступу в ЄС: уроки для України» для студентів і викладачів юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Також у Львівському будинку органної та камерної музики відбувся концерт відомої латвійської клавесиністки Айни Калнціеми «Клавесин протягом століть». У програмі музичного вечора прозвучали твори видатних композиторів, серед яких: сонати Доменіко Скарлатті, «Ноктюрн надії та болю» Юріса Карлсонса, «Соната До мажор» Дмитра Бортнянського, твори французького композитора та клавесиніста Жозефа Ніколя Панкраса Руайє. Продовження →

На пісенному обрії з’явився самобутній, перший в історії Університету дівочий академічний хор, який здатен підкоряти нові мистецькі вершини», – так написав про Народний дівочий хор «Ліра» мистецтвознавець та відомий диригент, доцент кафедри музичного мистецтва, заслужений працівник культури України Зеновій Демцюх у передмові до збірки хорових творів «Співає «Ліра». Продовження →