О материнські очі, де ви є?
Чому мені ніколи вас не бачить?
О материнська ласка де моя?
Ніхто не знає, що це може значить.

Ніхто. Та ні, таки хтось, може, знає.
Хтось, може, знає, що таке – нема.
Хтось знає, як то боляче буває,
Коли ти кличеш – там лиш тишина.

Коли ти бачиш радість, та чужу.
Коли ти чуєш голос лиш вві сні.
Коли кричиш усім, що я живу.
Чому ж вмирають рано матері?

Чому? А там лишаються сирітки.
Маленькі діти в долі просять хліб.
Гіркії сльози ранять ніжні щічки.
А рученята обіймають світ.

Христина Молодило

Сирітство… Що таке сирітство? Що ми знаємо про сирітство? Чи часто замислюємося над цим поняттям? Чи лише тоді, коли безпосередньо стикаємося з ним? Кожна дитина заслуговує на батьківську ласку, любов, теплоту. Продовження →

Щороку, у святкові грудневі дні, профком викладачів і співробітників Університету традиційно організовує для дітей викладачів і співробітників Університету “зустріч” із Святим Миколаєм. Цього разу Чудотворець прийшов привітати малечу 22 грудня в Актову залу Університету.
Відкривав подію голова профкому А. Бородчук. Він привітав діточок і батьків з Новим Роком та Різдвом Христовим.
Потім відбулося театралізоване дійство. На сцену вийшов чортик, який не вмів нічого робити й не знав відповідей на загадки. Зате діт­ки виявилися кмітливими і мало не забрали в антипка його різки та ріжки. Згодом до малечі прийшов Святий Миколай із ангелом. Йому діточки сміливо розповідали вірші, за що отримували подарунок із рук Чудотворця.
Усіх персонажів грали актори Львівського обласного театру ляльок, які в рамках свята також виступили перед аудиторією з українською народною казкою “Солом’яний бичок”. Продовження →

28 листопада у Львові біля пам’ятника Тарасові Шевченку вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років у рамках Всеукраїнської акції “Запали свічку”.
До проведення акції долучився Львівський національний університет імені Івана Франка – її координатором був директор Центру культури і дозвілля Університету О. Котис. Символічно свічки запалили студенти факультетів та коледжів Університету.
Нагадаємо, що вже традиційно в містах і селах України цього дня люди запалюють свічки у своїх домівках на знак пам’яті про невинних жертв голодоморів. Щороку ЛНУ ім. Івана Франка проводить пам’ятні заходи вшанування жертв Голодомору 1932–1933 років.

Оксана Гоцур

1 грудня 2009 року виповнилося 100 років від дня народження Анатолія Кос-Анатольського. 8 грудня з нагоди цієї поважної дати в Актовій залі Львівського національного університету імені Івана Франка прозвучав концерт.
Свою популярність, як відомо, Анатолій Йосипович здобув передусім у сфері пісенно-хорової музики, що була його улюбленою стихією. Творчість композитора полонила слухачів простотою й сердечністю задушевних мелодій, коломийкових ритмів, сповнених колоритом карпатського краю. Вокальність, породжена розумінням характеру національного стилю, мелодична пластика, яскрава образність і відчуття поетичної інтонації – усе це сприяло широкій популярності музики А. Кос-Анатольського.
Понад сорок років композитор творив мистецький профіль музичного Львова 50–70-х років і увійшов в українську музичну культуру як один із яскравих та самобутніх її творців. Продовження →

До 85-річчя від дня народження Івана Денисюка

12 грудня 2009 року філологи-україністи мали б за велику приємність і честь зібратися на неофіційне Філологічне Свято – День народження високошанованої людини, вченого, професора Івана Денисюка. На жаль, до свого 85-літнього ювілею Професор не докрокував лише два місяці: 10 жовтня 2009 року наукову і культурну громадськість України вразила звістка про непоправну втрату для української філологічної науки – смерть Заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франка, Заслуженого діяча науки і техніки України Івана Овксентійовича Денисюка.
До 85-річчя від дня народження Професора подаємо в нашій газеті фрагменти спогадів його учнів і колег.

Тарас Салига
Біла троянда любові
… Хочу, Іване Овксентійовичу, написати листа в шістдесяті роки, у свою студентську молодість. Продовження →

23 грудня 2009 року в Дзеркальній залі Університету в рамках проекту “Університетські діалоги” з нагоди завершення року Богдана-Ігоря Антонича Центр гуманітарних досліджень організував зустріч із професором, поетом і критиком Миколою Ільницьким.
Відкрила зустріч проректор з науково-педагогічної роботи М. Зуб­риць­ка, яка у вступному слові звернула увагу присутніх на те, що вперше гостем “Університетських діалогів” є професор Львівського національного університету імені Івана Франка. “Ми вважаємо, що це заслужено, позаяк М. Ільницький зробив вагомий внесок у вивчення та популяризацію творчості Богдана-Ігоря Антонича”.
“Як читати Антонича?”, “Чому читати?” і “Навіщо читати?” – саме на такі запитання у своєму виступі намагався дати відповіді гість зустрічі. На розсуд слухачів М. Ільницький запропонував три формули осягнення Антонича: від веретена пісні до теслі слова; четвертий перстень; пейзаж вікна. Продовження →

До 125-річчя від дня народження Юліяна Опільського

Українська історична проза ХХ ст. була б значно біднішою без художнього доробку Юліяна Опільського. Із таким псевдонімом увійшов в історію нашої літератури учитель Академічної гімназії у Львові Юрій Львович Рудницький (1884–1937).
Народився майбутній письменник і педагог у Тернополі 8 жовтня 1884 р. в сім’ї вчителя (у довідкових виданнях іноді помилково як дату його народження подають 8 грудня).
Коли Юрієві виповнилося 7 років, сім’я переїхала до Львова, де батько продовжував учителювати, а син навчався спершу в польській, а потім в українській Академічній гімназіях. Його вчителями були, зокрема, І. Верхратський, І. Левицький, П. Огоновський. У 1898 р. Юрій став круглим сиротою. Здібному учневі допомагала шкільна рада, а опікувалася ним старша сестра – Софія Дністрянська (дружина відомого правника Станіслава Дністрянського, відома піаністка і музичний критик). Продовження →

Архіви та бібліотеки в історії суспільств завжди були і є не лише відображенням пошанування історичної пам’яті та визначних досягнень попередніх поколінь, а й запорукою майбутнього помноження інтелектуальних і духовних здобутків. Надто це стосується архівів і бібліотек вищих навчальних закладів, де формуються нові покоління фахівців із різних галузей науки і культури. Особливою є й історія давніх інформаційно-ресурсних осередків Львівського національного університету імені Івана Франка, біб­ліо­те­ка якого – найдавніша в Україні, а архівні збірки фіксують уже майже 350-річний досвід навчання та наукової роботи.
Історію Наукової бібліотеки та Архіву Університету символічно поєднувало навіть місце їх розташування – наприкінці ХІХ ст. підрозділи співіснували в корпусі Університету на сучасній вул. Грушевського, 4. Спільними є мета й завдання обох установ у формуванні, збереженні та ефективному використанні потужного інформаційного комплексу в новітню епоху – і в цьому одна з причин відзначення ювілею Архіву в приміщенні Наукової бібліотеки. Продовження →

8 листопада 2009 р. виповнилося 75 років видатному перекладознавцеві, докторові філологічних наук, заслуженому працівникові освіти України, академікові Академії наук вищої школи України, дійсному членові та членові Президії Наукового товариства імені Шевченка, членові Національної спілки письменників України – професорові Роксолані Петрівні Зорівчак.
Роксолана Зорівчак належить до тих особистостей , які творять образ та історію нашого національного Університету в загальноукраїнському та міжнародному контексті. Про неї говорять і пишуть статті як про видатного науковця, досвідченого педагога, вимогливого та доброзичливого учителя.
Головна ідея, яку Р. Зорівчак утверджує своїм життям і своєю працею, самовіддано і з великою любов’ю, – ідея вільного розвою рідної мови і культури, того чистого струмочка, котрий, витікаючи з власне національних потреб, вливається в океан мовного універсуму. Продовження →

Щастя – коли людина може працювати, скільки хоче, так, як хоче і піти, коли захоче. Щасливою є Іраїда Георгіївна Галенко, яка відзначає своє 90-річчя у розквіті сил, творчих задумів, регулярно відвідуючи наукові бібліотеки й кафедральні семінари, конференції, готуючи до друку нові публікації. Її по праву вважають “орачем” науки і “сіячем” розумного, доброго, вічного у серцях численних учнів.
Проблемне поле наукових інтересів І. Галенко надзвичайно широке. Розпочавши наукову діяльність із досліджень у царині історичного синтаксису, морфології, словотворення, лексикології та семасіології російської мови, учена продовжила наукові студії, залучаючи проблеми семантики частин мови, системно-структурної організації окремих семантичних полів, лексико-семантичних і тематичних груп слів російської та української мов.
Глибоко орієнтуючись у напрямах сучасної лінгвістики, І. Галенко в 60–70-х роках ХХ ст. не могла не відгукнутися на загальнонаукові ідеї того часу й почала ґрунтовно опрацьовувати проблеми структурної та математичної лінгвістики. Продовження →