28 жовтня 2011 року у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулося відкриття міжнародної конференції “Освіта як рушій розвитку громадянського суспільства”, організаторами якої є Центр гуманітарних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка та словацька неурядова організація “Academia Istropolitana Nova” (м. Братислава).

Привітала учасників засідання керівник відділу закордонної співпраці Львівської міської ради Ірина Подоляк: “Дуже приємно, що такий захід відбувається в нашому місті і в цьому Університеті. Вітаю всіх учасників Конференції від імені мера Львова Андрія Садового та міської влади”. Продовження →

Найменший у світі тризуб із ДНК

Напевно серед ваших друзів немає людей, які б ніколи не чули про вКонтакте чи Facebook. Переважна більшість із них має там свої сторінки та кількасот друзів. Кожен знаходить щось корисне для себе. Хтось більше цінує можливість поділитися із друзями фото з останньої вечірки чи улюбленою музикою, а хтось – оперативність спілкування.

Розвиток соціальних мереж набрав не баченого раніше розмаху. Для того, щоб набрати 10 млн. користувачів Facebook потрібно було 852 дні, Twitter – 780 днів. Новинці ж 2011 року соціальній мережі найбільшого пошукового сервісу Google лише 16 днів (За даними www.watcher.com.ua). Також усе помітнішою стає інтеграція раніше окремих сервісів, як, наприклад, впровадження можливості відео-чату в соціальних мережах.

У межах простору пострадянських країн такі соціальні мережі, як вКонтакте, Facebook та Twitter, все частіше починають використовувати як ЗМІ, так і в маркетингових цілях. Для підтримки бренду в соціальних мережах створюються окремі посади, проходять численні майстер-класи по всій Україні. Та чи тільки на це здатні соціальні мережі?

Якщо заглянути в місію сервісу мікроблогів Twitter (http://twitter.com/about), то можна прочитати приблизно таке: “У Твіттері ми віримо, що вільний обмін інформацією може мати позитивний глобальний вплив. Щодня нас надихають історії про те, як люди за допомогою Твіттера роблять світ кращим найнеочікуванішим способом”. Із прикладами позитивного використання Твіттера виступав на конференції TED у 2009 році його співвласник Еван Вільямс. Його натхненна розповідь зібрала майже півмільйона переглядів за два роки.

У той же час нам часто доводиться чути від однолітків, що соціальні мережі поглинають увесь їхній вільний час. У багатьох українських та закордонних компаніях забороняється використання соціальних мереж у робочий час. І під таку строгу заборону потрапляють не тільки класичні Facebook, Twitter та вКонтакте, а й будь-які месенджери – починаючи від ICQ і закінчуючи Jabber. Однак ситуація повільно, та все-таки починає змінюватись. Керівники все більше цінують оперативність, яка досягається за допомогою сервісів он-лайн спілкування. Джейсон Фрайд, виступаючи в жовтні 2010 року на TEDxMidwest, зазначив також, що месенджери різного роду насправді менше відволікають від роботи, ніж наради та зібрання. Оскільки людина сама вирішує, коли вона матиме час переглянути надіслане їй повідомлення. Можливості безкоштовного контактування навіть на великі віддалі дали також поштовх для розвитку фрилансу, цінність якого, особливо в творчих та ІТ спеціальностях, важко переоцінити. Продовження →

У рамках святкування 350-річчя від часу заснування Університету Львів відвідав знаний скандинавський антрополог, соціолог, есеїст, професор соціології та соціальної роботи в університеті Ставанґера, у коледжах Бодо та Ліллегаммера, запрошений професор університету ім. Т. Масарика в Брно (Чехія) і Лундського університету (Швеція), директор дослідницької частини національного музею Майгауґен Ганс Йорґен Валлін-Вейє. Під час урочистої академії в Актовій залі гість з Норвегії привітав Університет із Ювілеєм.

Також 12 жовтня у Дзеркальній залі в рамках проекту “Університетські діалоги” “Центру гуманітарних досліджень” норвезький гість виступив із публічною лекцією “Квіти, краєвид, література”, під час якої розповів про квіти як символ, що окреслює культуру, про краєвиди, які формують погляди, про людей, які є центром краєвидів.

Зокрема, на прикладі власного досвіду, знаний мандрівник розповів про можливість сприйняття горизонтів і світоглядних позицій, які з цього виростають: “Є особлива чистота свідомості в чомусь одному, і для неї існує лише одна реальність”. Продовження →

(У 200-літній ювілей Маркіяна Шашкевича:

історико-літературознавчий аспект і сьогочасні проблеми…)

1943 року “Краківські вісті” вмістили статтю Луки Луціва “Талант, що згас передчасно”, присвячену століттю від дня смерті Маркіяна Шашкевича, у якій він нагадував, що “того року минала сотня літ, як у важких злиднях, стративши зір і слух, на бідній парохії замкнув очі свої навіки Маркіян Шашкевич на 32-му році життя…”1 До цієї статті звертаюсь не з мотиву черговий раз наголосити на страдницькій Шашкевичевій долі, а тому, що в ній Лука Луців звів у відкритий конфлікт, суперечливі між собою оцінки, себто оцінки Івана Франка та молодого критика й літературознавця Миколи Євшана (Федюшка). Оскільки праці Миколи Євшана, як і Луки Луціва, у радянський час перебували під спецфондівськими замками, то, зрозуміло, шашкевичезнавці не могли їх трактувати. Продовження →

Осінь – найбагатша пора року. Саме тоді усі, хто докладав зусиль впродовж року, можуть насолоджуватись плодами своєї праці. Цьогорічна осінь не залишила поза увагою і Львівський національний університет імені Івана Франка, обсипавши його подарунками з нагоди 350-річчя. Сила-силенна вітань не лише з України, а й з-поза її меж у поєднанні з рідкісними сувенірами красувались у Виставковій залі Університету. Саме там з 15 жовтня діяла експозиція під назвою “Нас вітають”.

Свій штрих до експозиційного життя Університету додав відомий художник Орест Манюк, який уже не вперше став гостем Франкового вишу. Цьогоріч Орест Ярославович порадував поціновувачів мистецтва виставкою живопису “Барви рідної землі” (у 2010р. – “Барви Галичини”). Що вирізняє Ореста Манюка з числа інших талановитих художників? Мабуть, те, що ця людина одні й ті ж речі, явища, архітектурні споруди бачить щоразу по-іншому, що й говорить про багатогранність душі художника.

Власне бачення різнобічності України як держави показала фотовиставка “Майбутнє належить нам”, організатором якої виступила Профспілкова організація м. Львова “Студентська солідарність”. На огляд представили 36 світлин, авторами яких стали студенти львівських ВНЗ. Що цікаво, студенти ніколи професійно не займались фотомистецтвом. Головною ідеєю експозиції є пропаганда здорового способу життя та боротьби за права дітей. Можу сказати, що вдалось не лише достукатись до сердець оглядачів, а й нагадати кожному те, що тривожить його особисто.

Здавалось, мало спільного між описаними експозиціями, адже перша – виставка дарунків, друга – картин, третя – фотографій. Однак об’єднує їх щось більше – висока мета – спонукати до виховування загальнолюдських цінностей, естетичних смаків і критичних здібностей. Останнє не менш важливо, оскільки люди звикли критикувати те, що їм не подобається. Та й критика завжди є справедливою, якщо підтекстом до неї є плідна праця. Ілюструймо свої наміри добрими справами, бо саме праця творить людину. І добре, коли та праця виливається у мистецтво.

Юлія Гриценко. Фото автора

Федір Науменко

Цього року Львівський національний університет імені Івана Франка відзначає свій ювілей – 350-річчя від часу заснування. Проте 2011 рік знаменний ще однією подією в історії університетського життя: минає 110 річниця від дня народження видатного педагога й науковця Федора Науменка, який упродовж чверть століття (1944-1974 рр.) працював у цьому навчальному закладі. Він належав до когорти великих українських освітніх діячів ХХ століття, що вирізнялися невтомною працею та любов’ю до науки. Його кредо: “Життя на замлі прекрасне саме собою, але щастя людини в праці, а суб’єктом праці є сама людина”, – давало силу йти до істини всупереч усім перешкодам.

З нагоди цієї події 20 вересня на кафедрі загальної та соціальної педагогіки був проведений науковий семінар. Серед тих, кому належало виступити зі словом про вченого-педагога, згадати свого наставника та доброго друга, прийшли кандидат педагогічних наук, доцент Євгенія Сявавко та гість зі Словаччини – видатний український письменник і публіцист Юрій Бача.

Ф. Науменко народився 1 травня 1901 року в селі Березівка на Полтавщині (тепер Талалаївського р-ну Чернігівської обл.) у багатодітній сім’ї залізничника-стрілочника. Дитячі роки провів у рідному селі, де здобув початкову освіту в місцевій земській школі, згодом продовжив навчання в комерційному училищі та професійній школі. Серед усіх дітей у сім’ї він вирізнявся своєю наполегливістю та допитливістю, тому весь вільний час майбутній педагог проводив за книжками. Дослідник багато писав і малював, а згодом почав давати приватні уроки тим, хто відставав у навчанні. Продовження →

Задум видання “Веснівка” М. Шашкевича мовами світу” виник з нагоди 175-річчя від дня народження поета і 150-річчя альманаху “Русалка Дністровая”. На цей час вже існували поодинокі переклади вірша чужими мовами, між іншим італійська інтерпретація 1924 р. Вольфганго Джусті (перекладача творів Павла Тичини). Ювілей М. Шашкевича викликав неймовірне зацікавлення його життям і літературною творчістю, зокрема, і “Веснівкою”. З’являються нові переклади вірша поета – білоруський, болгарський, вірменський, німецький, серболужицький, угорський, китайський, а також англійський та французький. Тоді ж з’явилася реальна можливість підготувати до друку видання “Веснівки” мовами світу на кшталт “Заповіту” Т. Шевченка і “Каменярів” І. Франка мовами світу. До цього проекту були залучені поети, перекладачі, літературознавці, філологи і науковці різних країн, які з великим зацікавленням відкривали для себе творчість цього видатного “будителя галицького люду”.

Відтоді з’явилося понад п’ятнадцять нових іномовних інтерпретацій “Веснівки” М. Шашкевича – естонська, іспанська, каталонська, литовська, нідерландська, новогрецька, словенська, фінська та ін. Із двома перекладами знайомить своїх читачів газета “Каменяр”. Серед перекладачів запропонованих інтерпретацій вірша М. Шашкевича – Михайло Шашкевич (США), далекий правнук поета, сучасна грецька поетеса Констанса Діма, професор Дамір Пешорда, лектор хорватської мови у ЛНУ ім. Івана Франка, лектор македонської мови у нашому Університеті Ігор Станойоскі, молода естонська поетеса українського походження Марія Юрт, знавець слов’янських мов Матті Асікайнен з Фінляндії та Ганс Мануссон зі Швеції. Продовження →

Із заснуванням кафедри світової літератури 1939 року (перша назва – кафедра західноєвропейської літератури) у Львівському університеті почала формуватися літературознавча школа, зосереджена на проблемах становлення, розвитку, рецепції та інтерпретації світової літературної класики, а також на аспектах новітнього літературознавчого та літературно-критичного дискурсу. Знаковими для наукового поступу кафедри стали визначні дослідники – науковці та педагоги: Михайло Рудницький (літературознавець, письменник і перекладач), Марія Шаповалова (ініціатор написання (у співавторстві) підручника “Історія зарубіжної літератури. Середні віки. Відродження”, який мав дотепер уже чотири перевидання, і залишається одним із найавторитетніших українських підручників з цього курсу для гуманітарних факультетів), Олексій Чичерін (відомий за монографіями “Идеи и стиль”, “Ритм образа”, “Очерки по истории русского литературного стиля”, “Произведения О. Бальзака “Гобсек” и “Утраченные иллюзии”, що стали теоретичною основою літературознавчої школи дослідників авторського стилю).

Важливою складовою діяльності кафедри світової літератури є проведення традиційних уже Чичерінських читань – наукового форуму для дослідників класичної та новітньої світової літератури. Традиція започаткована 1990 року, коли на запрошення кафедри зарубіжної літератури відгукнулися понад 30 літературознавців України та Росії, взявши участь у роботі наукової конференції-посвяті першій річниці смерті О. В. Чичеріна. У лютому 1993 року ІІ Чичерінські читання були зосереджені на важливій та актуальній науковій темі – “Проблеми зарубіжної оповідної прози” і зібрали 45 літературознавців з України, Росії та інших країн. Наступні, ІІІ Міжнародні Чичерінські читання (1997 р.) були пов’язані з дослідженням творчості Сервантеса (1547-1616) і згуртували навколо цієї теми понад 40 учасників, серед них і літературознавців з Росії та Словаччини. Наукова проблема ІV Міжнародних Чичерінських читань (1999 р.) – “Роман і стиль” – мала ювілейне спрямування, адже присвячувалася 200-річчю з дня народження Оноре де Бальзака та 100 річчю з дня народження О. В. Чичеріна. Участь у читаннях взяли 47 літературознавців з України, Росії, Великобританії та Хорватії. V Міжнародні Чичерінські читання “Проблеми розвитку художньої прози” відбулися у жовтні 2004 р. До участі у конференції зголосилося 79 учасників не лише з вищих навчальних закладів України (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Полтава, Черкаси, Луцьк, Чернівці, Дрогобич, Івано-Франківськ), але й з-за кордону (Білорусь, Болгарія, Росія, Словаччина, ФРН). Продовження →

З нагоди святкування 350-річчя Львівського національного університету імені Івана Франка на геологічному факультеті відбувся науковий семінар студентів старших курсів на тему “Геологічні процеси в умовах колізії, субдукції і ковзання літосферних плит”.

Доповідав випускник геологічного факультету 1976 року, а нині директор Далекосхідного геологічного інституту (м. Владивосток, Росія), перший заступник голови Далекосхідного відділення Російської академії наук, член Президії РАН, академік РАН Олександр Ханчук.

Олександр Іванович люб’язно погодився поспілкуватися із кореспондентом “Каменяра”. Продовження →

Студенти завжди відзначаються своєю працелюбністю, особливо, якщо лишається остання ніч перед іспитом. Проте цю закономірність можуть спростувати саме в нашому Університеті – на кафедрі історії та теорії соціології історичного факультету. Саме тут вперше в Україні запровадили якісно новий спосіб “тотальної” навчальної активності – регулярний студентський омнібус.

Звучить направду інтригуюче. Тому кореспондент “Каменяра” негайно зустрівся із керівником цієї науково-методичної інновації – кандидатом соціологічних наук Віктором Сусаком, щоб дослідити природу студентського омнібуса.

Ви стаєте свідком чудової атмосфери студентського дослідження, де все виконується на “одному диханні” і у форматі “мурашника”, а його результатів із нетерпінням чекають всі – і старші, і молодші студенти та викладачі. Все це наочно демонструє поєднання теорії і практики, науки і навчального процесу, а ще надає студентам неоціненного досвіду науково-дослідної діяльності. Продовження →